Історія розвитку пристроїв захисту від перенапруг

Найпримітивніший захист від перенапруги — кігтеподібний проміжок — з’явився наприкінці 19 століття і використовувався для повітряних ліній електропередач, щоб запобігти пошкодженню ізоляції обладнання ударами блискавки та перебоям у електропостачанні. У 1920-х роках з’явилися алюмінієві фільтри від перенапруг, оксидні плівки і таблетки. Трубчасті фільтри від перенапруги з'явилися в 1930-х роках. Блискавкозахист з карбіду кремнію з'явився в 1950-х роках. У 1970-х роках знову з’явилися металооксидні пристрої захисту від перенапруг. Сучасні високовольтні пристрої захисту від перенапруг використовуються не тільки для обмеження перенапруг, спричинених блискавкою в енергосистемах, але й для обмеження перенапруг, спричинених роботою системи. Починаючи з 1992 року промислові стандартні 35-міліметрові модулі блискавкозахисту SPD, що кріпляться на рейку, представлені Німеччиною та Францією, почали масово впроваджуватись у Китай. Пізніше інтегровані коробкові блоки живлення від блискавкозахисту, представлені Сполученими Штатами та Великобританією, також увійшли до Китаю.